Безоплатний хліб від «Операції Благословення» підтримує життя та відновлює надію
«Оскільки завжди в землі цій будуть нужденні люди, то я й заповідаю тобі: щедро давай сусідові своєму, бідному й нужденному в землі своїй» (Повторення Закону 15:11).
Вже не перший рік «Операція Благословення» (Operation Blessing) регулярно забезпечує свіжим безоплатним хлібом вимушених переселенців та мешканців «сірої» зони. Останні місяці за підтримки нідерландської компанії ORA люди у важких життєвих обставинах також отримували хліб на Полтавщині.
Безоплатний буханець хліба в їх руках набуває величезної цінності – для них це і гуманітарна підтримка, і поживна їжа, але найперше – оновлення у надії на краще, радість у сірих і самотніх днях.
Цей хліб від благодійників нагадує їм, що життя триває, а любов і милосердя – це дії та вчинки, а не пусті слова.
Хто ж отримує цей дорогоцінний свіжий хліб? Прочитайте їх історії. Почуйте їх голоси.
Олена Василівна
Її серце війна розірвала двічі. Перший чоловік повернувся на щиті, другий – зник безвісти. Лише відповідальність за рідних людей не дає їй зламатися.
«Я доглядаю за сліпою мамою та братом після інсульту. Тримаюся, бо мушу… але інколи здається, що сил більше немає. Працюю за мінімальну зарплату
– якби не город і не ваша підтримка, ми б просто не витримали, –
каже Олена Василівна. – Я безмежно вдячна “Операції Благословіння” за цей хліб, він допомагає нам не зірватися в відчай».
Людмила Олександрівна
Одних війна лякає звуками сирен та вибухів, інших – глухою тишею. До війни Людмила Олександрівна працювала заступницею головного бухгалтера, звикла усе тримати під контролем. Сьогодні вона не може вплинути навіть на власні життєві обставини, а мрії та сподівання звузилися до бажання побачити на власні очі кінець військового жаху.
У перші тижні повномасштабного вторгнення донька Людмили Олександрівни дивом вирвалася з пекла під Києвом. Але війна забрала її другу дитину – сина. Її життя розлетілося на друзки.
«Який сенс у роботі, коли серце поховане разом із дитиною? Я залишила усе. Тепер моя буденність – це нескінченний сум та виживання.
Страшно усвідомлювати, що після того, як чесно працювала усе життя, змушена майже жебракувати.
Пенсія настільки мала, що навіть одну буханку хліба купити – вже дорого. Те, що ви купляєте для нас хліб – дуже корисно і цінно! Дякую вам за те, що ви є!»
Світлана
Світлана Валеріївна у тому золотому віці, коли люди підіймаються сходинками карʼєри й водночас обирають дітям шкільну форму. У неї зараз було б і щасливе сімейне життя, і карʼєрне зростання, якби не війна. Поки чоловік захищає країну, вона разом з двома дітьми намагається прижитись у чужому місті, де стіни орендованої квартири ніколи не стануть рідними.
Замість її минулої роботи на державній службі, де отримувала достойну оплату праці – тихі сльози на кухні, підрахунок копійок та необхідність стояти в черзі за безоплатним хлібом.
«Моє життя обірвав один телефонний дзвінок: "Почалося... Дітей до школи не веди". За кілька годин чоловік уже віз нас у невідомість – я навіть не встигла усвідомити, що зачиняю двері свого дому востаннє. Зараз ми на Полтавщині. Величезні рахунки за оренду житла з’їдають майже все, що в нас є. Я втратила роботу, втратила опору під ногами. Зараз ми просто намагаємося вижити.
Єдине, що дає мені сили дихати – це думка, що ми встигли виїхати раніше. Мої діти не бачили пекла, не чули свисту обстрілів – за це я дякую Богу щодня. Але як пояснити їм, чому ми не можемо купити елементарне?
Ви навіть не уявляєте, як багато для нас значить ця допомога хлібом від ORA та “Операції Благословіння”! З нами також мої батьки – теж переселенці, тікали з Бахмута. Вони старенькі, пенсії маленькі, тож ми ділимо з ними кожен шматок хліба, що ви даєте.
Дякую за ситний і ароматний хліб! Я безмежно вдячна кожній людині, яка дає кошти на цей хліб!»
Лідія Степанівна
Лідії Степанівні 64 роки. Вона мала б бавити онуків у затишному садку на рідній Херсонщині, але вимушено стала головою великої жіночої родини, що тулиться в орендованій квартирі. Під її опікою донька, троє малих онуків та 90-річна мати, яка бачила за своє життя вже дві війни. Єдиний син Лідії Степанівни боронить країну на фронті.
Війна випалила до фундаменту три будинки – три сімейні гнізда – її родини. Але найстрашніша втрата – не стіни. На третій день повномасштабного вторгнення ворожа куля обірвала життя її брата.
«Ми втратили усе. Розумієте? Усе. Три будинки, наше минуле, наш спокій... Мого брата. Моє серце щосекунди з сином, який зараз під обстрілами. Ми виїхали босі. Починати щось наново у такому віці – це ніби знову вчитися дихати, коли легені забиті попелом.
Після оплати оренди у нас не залишається нічого. Бувають дні, коли в хаті немає ані гривні. Для нас – переселенців, які залишилися без жодної копійки, ваш хліб – це порятунок від відчаю.
З щирого серця дякую "Операції Благословення" і ORA! Хліб, що ви нам стабільно даруєте, повертає відчуття, що ми не покинуті! Це велика підтримка!»
Вони усі обкрадені війною – хтось втратив житло, хтось горює за рідними, комусь важко прижитися до нової реальності… Але коли вони беруть свіжий хліб з рук волонтерів, то знають: завтра вони самі та їх сімʼї не будуть голодними. Це хоч трохи, але стабільність. Хоч маленька, але віра у завтрашній день…
І це усе завдяки нашій спільній роботі та партнерській підтримці. Дякуємо нашим партнерам по хлібному проєкту на Полтавщині – компанії ORA! Також дякуємо кожному, хто фінансово підтримує «Операцію Благословення»!
Наші співробітники та волонтери сьогодні знов роздають хліб та втілюють інші гуманітарні ініціативи. Ми продовжуємо працювати, і просто зараз ви можете допомогти нам робити більше.
Перейдіть за посиланням, щоб переказати фінансову підтримку!
Дякуємо!
