Бог бачить горе і відповідає надією
«Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христа» (Галатів 6:2).
«Моя донька загинула в Бахмуті, у чоловіка стався інсульт… Я думала, що не зможу жити далі», – тихо говорить Людмила.
Їй 58, її чоловіку Віктору – 62 роки. Зовсім нещодавно вони планували спокійну старість, вільний час з онуками та спільні сімейні вечори у затишній двокімнатній квартирі у Бахмуті. Але напочатку 2022 року це усе залишилося у минулому. Росія напала на Україну, а Бахмут став однією з «гарячих точок» війни. Стіни їх теплої оселі стали укриття від осколків снарядів. Але… чи було це укриття достатньо безпечним?
В один із тих страшних днів прийшла біда – під час обстрілу загинула їхня 35-річна донька Ольга. Найстрашніше, що може трапитись... Темноті не було кінця. Частини їх душ ворог ніби відрізав іржавим ножем...
Людмила згадує, як вони з чоловіком долали горе й ледь усвідомили, що і самі знаходяться під загрозою. Та рішення їхати далося непросто, хоч бачили, як щасливе місто, повʼязане з найкращими митями життя, перетворювалося на руїну.
Зрештою вони зібрали те, що змогли, та приїхали у одне з містечок Дніпропетровської області. Усе, що привезли з собою – дві сумки з речами та чотирьох котів.
Їм було складно. Незнайоме місто не виглядало привітним, а Людмила ходила як тінь, продовжуючи відчувати, як біль втрати пульсує в її серці відкритою раною.
Та якось на вулиці до неї звернулися незнайомці. Розговорившись, виявилося, що вони – віруючі з євангельської церкви «Живі води». Вони сказали Людмилі, що Бог її любить, і є на що сподіватись, якими б важкими не були обставини. Запросили на недільне зібрання…
«Я ніколи раніше не відвідувала християнські церкви, а тут вирішила спробувати, – каже Людмила. – Мені було важливо побачити це на власні очі».
У церкві її зустріли з відкритими обіймами, оточили турботою і увагою. Ще й запропонували отримати пакет продуктів від «Операції Благословення».
«Ця допомога стала для нас величезною підтримкою, оскільки ми опинилися в тяжкому матеріальному становищі. Продуктовий набір забезпечив нас їжею на цілий місяць. Я така вдячна кожному, хто причетний до цього проєкту! Дякую вам від усього серця!»
Людмила говорить слова подяки, ледь стримуючи сльози. А потім розповідає, як після того першого візиту до церкви почала відвідувати спільноту регулярно. З часом вона приєдналася до хору прославлення, закінчила біблійну школу та увірувала, що Божа любов всесильна навіть над смертю.
«Але навіть з вірою у серці залишається пустота, – зізнається Людмила. – Гіркота від втрати донечки нікуди не йде. Вона була найдорожчим, що ми мали, але втратили… Та й життя продовжує підкидати випробування. Але зараз у моїй душі горить вогник надії. Любов Всемогутнього Бога та віра підтримує нас, молитвами братів і сестер я відчуваю підтримку і вірю в одужання наших сердець і зцілення мого чоловіка, — продовжує Людмила. – Дякую церкві “Живі води” та “Операція благословення” за те, що зустрілися на моєму тернистому шляху в найважчий час мого життя!»
Абсолютна більшість вимушених переселенців почуваються зламаними, зневіреними та згорьованими. Багато з них втратили найдорожче, й їм важко уявити, що хоч колись життя може налагодитись.
Найперше, чим можна підтримати обтяжену болем людину – допомогти забезпечити її базові потреби. Їжа, житло, вислухати... Тому для багатьох продуктові набори та інша гуманітарна допомога «Операції Благословення» – це більше, ніж просто продукти або гігієнічні засоби. Це – перший крок до відновлення!
Приєднуйтесь до надання допомоги ВПО!
Перейдіть за посиланням, щоб зробити добровільну пожертву!
