Дрова від Japan Platform: тепло небайдужості в епіцентрі хаосу і катастроф
«І не забуваймо творити добро й ділитися тим, що маємо, з іншими, бо такі жертви милі Богу» (До Євреїв 13:16).
Сьогодні назва цього села у Запорізькій області звучить як насмішка – Веселе. Люди, які тут живуть, вже і забули, що таке сміх і розваги. Натомість, звикли до гуркоту артилерії, від якого здригається земля, призвичаїлися до пронизливого свисту вітру, що гуляє спорожнілими вулицями…
Тут, у Веселому, у старенькій хаті живе вимушена переселенка з Лисичанська Марія Петрівна. Війна вже двічі розбила на скалки її життя.
Свій найважчий вибір Марія Петрівна зробила у 2022 році, коли російські танки сунули на її рідне місто. Вона поїхала. Залишила усе. Затишний дім, дорогі серцю речі… Узяла з собою лише спогади, що тепер лиш завдають фізичного болю.
«Ми так втомилися від цих вибухів. Чекали миру ще з 2014 року, коли війна прийшла на схід, – сумно каже вона, кутаючись в куртку. – Дуже важко, що втратили дім... Втекли сюди, але й тут, у Запорізькій області, йдуть жорстокі бої.
Повномасштабне російське вторгнення забрало не лише майно – позбавило навіть надії повернення додому.
Лисичанськ окупований, а тут, у Веселому, війна знову мене наздогнала. Жорстокі бої точаться зовсім поруч, і кожен день може стати останнім. Але саме цієї зими до страху смерті додався ще один ворог – сильний холод».
Економіка виживання Марини Петрівни нещадна у своїй простоті: усе, на що вона може розраховувати, це пенсія у 3300 гривень. Близько 60 євро.
«Цієї зими надія зовсім згасла, адже вдарили величезні морози... Моя пенсія мізерна, купити паливо було просто неможливо. Категорично не вистачає на життя, навіть на найнеобхідніше, – зізнається вона.
– Коли стоїш перед вибором купити ліки, хліб чи дрова, вибору насправді немає. Ти просто повільно замерзаєш».
Вогник в її очах майже згас. Замість нього – втома від постійної небезпеки поруч та хронічний стрес. Її надія знизилась нижче нуля разом із температурою за вікном. Немолода жінка у прифронтовому селі… Морози просто нестерпні…
І тоді сталося диво – на порозі її дому з’явилися волонтери «Операції Благословення». Завдяки підтримці з Японії – “Operation Blessing” Japan Platform – у двір Марини Петрівни безоплатно завезли дрова. Шанс пережити зиму і дожити до весни! Фізичне підтвердження, що світ про неї памʼятає!
Марія Петрівна торкається шершавої поверхні дров, і на її очах виступають сльози.
«Безмежно вдячна за допомогу моїй знедоленій родині! Спасибі велике і японцям, і американцям і кожному, хто причетний до цього – кожному, хто не забув про нас! Дякую Operation Blessing та Japan Platform за тепло, яке ви нам подарували!»
На дворі зимно, і усе ще гримить війна, але сьогодні у печі Марії Петрівни тріщить вогонь. У її серце повернулася надія. У домі тепло не лише завдячуючи дровам, а найперше – завдяки людській щедрості і небайдужості, що здатні відновлювати захололі серця навіть у епіцентрі хаосу і катастроф.
Перейдіть за посиланням, щоб зробити свій внесок у благодійні ініціативи «Операції Благословення». Ваша фінансова підтримка буде спрямована на закупівлю дров та продуктів для людей, які постраждали внаслідок військових дій!
