Гуманітарна підтримка «Операції Благословення» допомогла отримати духовну сімʼю
Навіть якщо рідний дім зникає під руїнами, залишити його за спиною – це відчайдушний крок, на який важко наважитись. Але вимушеному переселенцю мало просто виїхати з пекла війни. Для того, щоб пережити найскладніший період життя, людям потрібна безпека, стабільність, соціальна підтримка, надія на краще, а також – регулярна гуманітарна допомога, що забезпечить щоденні потреби.
Юлі нема, куди повертатися. Її рідний дім у Словʼянську залишається лише у спогадах, бо на його місці руїна – така ж як і у серці кожного, хто втратив у війні все, що мав. До Камʼянець-Подільського Юля дісталася разом з мамою, та хоч тут було тихо та безпечно, але мама думками продовжувала перебувати там, де провела усе життя. Ці важкі думки безупинно підточували її підірване війною здоровʼя…
«У Слов'янську ми жили своє щасливе життя. Життя без війни. Я із задоволенням працювала на залізниці, а матуся моя вже була на пенсії, – радо ділиться Юля. – Для всіх оточення моя мама була не просто Світланою, а “Світлячком” – із постійною усмішкою на вустах, що обігрівала нашу родину. Однак почалася війна, і усе змінилося. Радість зникла, натомість прийшов розпач та сум…»
Свої останні дні мама Юлі зустріла у Камʼянець-Подільському, не впоравшись з тугою та хворобами. Але Бог відновив надію у серці дівчини. Це був Його безумовний дар, до якого він долучив благодійників, волонтерів, спільноту християн та «Операцію Благословення».
Так само як і у багатьох інших куточках України, у Камʼянець-Подільському «Операція Благословення» регулярно надає гуманітарну допомогу сімʼям ВПО. Рік тому під час одного з таких благодійних заходів Юля почала відвідувати місцеву церкву, що стала осередком підтримки вимушених переселенців. Юлю запросили сюди отримати допомогу від «Операції Благословення», а далі втрутився сам Господь.
До цього Юля ніколи не була на християнських служіннях, й була здивована живим церковним поклонінням, а також привітністю людей, які її зустріли. Дівчину та її маму оточили турботою. Скоро Юля прийняла Христа як свого особистого Спасителя, почала регулярно відвідувати богослужіння і зараз проходить школу підготовки до Святого Водного Хрещення, що відбудеться цього літа.
«Волею долі я пізнала тут живого Бога, і моя безнадія змінилася вірою. Замість розгубленості я тепер маю надію на краще життя. Це допомагало хоч якось підтримувати маму в її непростих хвилюваннях за рідною домівкою», – каже Юля.
У березні 2024 року у мами Юлі раптово вночі відкрилася кровотеча в травній системі.
Її госпіталізували, лікарі боролися за життя, але врятувати не змогли.
«Найбільше моя мама мріяла повернутися додому до Слов'янська – свого улюбленого міста, де вона народилася, навчалася та працювала. Вона мріяла, щоб війна закінчилася, і ми знову зібралися за сімейним столом всією родиною. На жаль, ця зустріч ніколи не відбудеться…
Мама назавжди залишиться в Кам'янець-Подільську, але житиме вічно в наших серцях і світлих спогадах, – продовжує Юля. – Я залишилася лише з моїм песиком Майєю – вона завжди поруч зі мною, коли я читаю Біблію…
Я дуже вдячна Церкві Христа Спасителя за духовне наставництво і моє народження згори, а “Операція Благословення” я вдячна за регулярну продуктову допомогу, завдячуючи якій я і познайомилася з церквою та Христом!
Зараз я віддалено працюю електромеханіком на “Укрзалізниці”, й, чесно кажучи, у мене не завжди вистачає грошей на оренду житла, їжу та інші потреби. Саме тому ваша продуктова допомога дуже важлива для усіх переселенців, які так само, як і я, потребують підтримки. Велике спасибі “Операції благословення”!»
Пережити втрату найближчої у світі людини, Юлі допомагає церква та молитва. Вона покладається на Бога, вірить, що Господь підтримає її. Вона також вірить, що Бог не залишить Україну!
«Тепер я християнка та вірю, що Господь поведе нас українців через усі випробування, духовно переплавить Україну. Всі мої молитви тепер – за наших захисників ЗСУ та за нашу країну», – говорить Юля.
Тільки Бог знає, скільки земного життя залишається у кожного з нас і як довго буде поряд близька або рідна людина. На жаль, останнім часом дедалі більше смертей серед наших бенефіціарів. З початку війни в Україні ризик втратити життя збільшується відповідно до кількості та масштабності ракетних атак, й підживлюється хронічним стресом та нестачею фінансів у сімейному бюджеті та медичній сфері.
Але ми можемо вплинути на життя та долі окремих людей, хоч і не можемо змінити усі обставини їх життя. Ми можемо дарувати любов та підтримку, вселяти надію і разом з продуктовим набором нести любов Христа в кожен дім. Ця надія так необхідна українцям, які сьогодні живуть у вогні війни!
Дякуємо міжнародним та українським партнерам «Операції благословення» за те, що наповнюєте продуктами руки наших волонтерів. Дякуємо, що допомагаєте йти до знедолених та покинутих!
