Херсонщина: «Ми дочекались звільнення земель! А потім ви приїхали із хлібом!»
…У деокуповані села Миколаївської, а потім Херсонської областей, ми їдемо двома машинами, одна з яких набита хлібом. Усюди одне й те ж: розвалені будинки, що колись були чиїмось житлом або школами, дітсадками чи лікарнями, обірвані дроти, безпритульні собаки…
Заїзджаючи у чергове селище, здається, тут нікого немає. Однак, біля сільської ради на нас чекають кілька десятків людей. Не завадила навіть 40-градусна спека – люди прийшли задовго до назначеного часу й стоять, стискаючи порожні сумки в руках.
Вони чекають хліб на пекучому сонці, але, зустрівши поглядом машини, не поспішають, наче впевнені, що їм дістанеться усе призначене. Отримавши хліб – щиро дякують та просять передати вітання людям, які здалеку попіклувалися про них.
Мешканці розбитих сіл справді не залишаться голодними завдяки глядачам шведського телеканалу Kanal 10. Небайдужі скандинави зібрали добровільні пожертви у прямому ефірі на потреби українців. На ці кошти придбано, зокрема, 7000 буханців.
… Отримавши хліб, місцеві залишаються поруч з машинами. Вони чекають, поки ми завершимо всі справи і зможемо вислухати їх подяки за те, що ми тут.
«Я була поранена першого ж місяця повномасштабного наступу росіян. Було дуже страшно, – розповідає Марія, мешканка одного з сіл на Херсонщині. – Памʼятаю приліт. Ракета розірвалася. В усі боки летять уламки. Величезний уламок розрізав передпліччя руки. Навколо усе гуркотить. Вибухи... Тоді поранило чотирьох, і один загинув, але усе, що розумію у ту мить – пекучий біль та відчуваю кров, що б'є фонтаном, – продовжує Марія. – Я гукала: “Допоможіть!”, але ніхто не озивався. Кричала по допомогу так голосно як могла – знала, що теж помру, якщо ніхто не прийде. Але, на щастя прибігли сусіди – перев'язали мені руку джгутом і викликали швидку. Таким чином ми втрьох вижили. Та знала б я, що це не найстрашніше… Попереду була страшна окупація, життя у льохах, відсутність світла, води та опалення, нестерпний голод без хліба та харчів... Рятувало жевріння надії, що колись нас таки врятують від окупантів… Слава Богу! Ми дочекалися звільнення земель! До нас прийшли наші українські захисники, а після них приїхали і ви. З хлібом. Їжею. І добрим словом!
Я бажаю кожній людині пережити радість деокупації, всім українцям пережити радість перемоги. А шведам, які подарували нам рятівний хліб, я бажаю ніколи не переживати війни, поранення, холоду та голоду. Дякую за турботу та за хліб!» – щиро дякує Марія.
Ми щиро вдячні кожній людині доброї волі за допомогу українцям! Ваші добровільні пожертви дозволяють закуповувати та привозити у деокуповані села продукти, паливо та хліб. Ці села, що відновлюються майже з «нуля» після пекельних місяців бойових дій та окупації, а їх жителі потребують всебічної підтримки.
Бажаєте долучитися? Зробіть добровільну пожертву онлан – за цим посиланням!
