Хліб окупації
Іноземцям з мирних країн буває складно зрозуміти, що таке окупація в Україні. Якщо дуже коротко – це понад 100 тисяч кв.км української землі, що відділили від держави російські терористи та оточили «кордонами» й блокпостами. Місцеві, які потрапили під окупацію, знаходяться в атмосфері жорстокості та злочинності, під постійними обстрілами, без постачання продовольства, й тим більше – без захисту та соціальних виплат. Патріотів переслідують – так само, як волонтерів та простих християн.
На завершення другого року повномасштабної війни майже 20% відсотків України залишаються під російською окупацією. Але й там – на понівеченій землі, оточеній ворожими блок постами, залишаються українці, які не змогли виїхати. Ці люди святкують другий день народження у день, коли їх села та міста звільняються від окупантів.
З української території передати гуманітарну допомогу в окуповані села практично неможливо і дуже ризиковано. Однак, «Операції Благословення» часом вдається передавати їжу, хліб та паливні брикети через місцевих волонтерів та розповсюджувати через місіонерів, які продовжують під тиском служити людям.
На окуповану частину Миколаївської області свіжий хліб передавали секретними шляхами. Й щойно українські військові звільнили землю від окупантів, як волонтери заїхали до напівзруйнованого села на машині, доверху наповненій хлібом.
«Коли до нас увійшли росіяни, крім смертельної небезпеки та регулярних обстрілів, наше село страждало від нестачі питної води та постачання продуктів та хліба, – розповідає Оксана, мешканка Миколаївщини. – Ми не виїжджали ані на день, залишалися в селі та продовжували допомагати людям. Було дуже важко без постачання, але на щастя волонтери знаходили лазівки, як передати нам хліб, щоб ми не померли з голоду.
Говориш людям: "Везуть Баштанський хліб", вони кидають усі справи та прибігають по хліб.
Це найсмачніший хліб, який ми їли у своєму житті! Можливо здавався таким, бо ми голодували, а, можливо, й справді найсмачніший. Головне, що саме завдяки цьому хлібу ми й вижили під окупацією та під обстрілами.
З розпалом повномасштабної війни моє життя пішло шкереберть, – продовжує Оксана. – Дім батьків знищено, а я втратила улюблену роботу, в яку вкладала душу. Я працювала в інклюзивному центрі для дітей з особливостями розвитку – ми здійснювали комплексну підготовку та адаптацію дітей до навчання у загальноосвітніх школах. Однак, прийшли окупанти, майно розікрали, а будинок підірвали…
Психологічно дуже важко зрозуміти, що частина моєї країни сьогодні не є вільною, й залежить від безглуздих дій нападників, які позбавляють нас та наших дітей нормального життя.
Після того, як ЗСУ звільнили село від окупантів, ми намагаємось налагодити життя. Попри сильні руйнування, багато хто повертається відновлювати свої доми, щоб наново почати жити, хоч і поблизу лінія ворога, – каже Оксана. – Ви знаєте, люди, які вдосталь поблукали й повертаються в рідне село, дуже засмучуються, коли бачать руїни. Але коли вони також бачать підтримку “Операції благословення”, то розуміють, що треба жити далі, й тут, на своїй батьківщині, можна жити далі, бо вони не самі!
Вони усвідомлюють, що треба відновлювати втрачене та підіймати селища з колін. Ваша допомога нам дуже потрібна! Ваші проєкти – це віра у завтрашній день. Дуже дякую і спонсорам, і тим, хто виготовляє цей хліб!»
Сьогодні ми можемо допомогти людям, які живуть поблизу лінії фронту. Подбаймо про них разом!
Зробити добровільну пожертву на допомогу постраждалим від війни
