Хліб земний та небесний

«Якщо ти поділишся з голодним і задовільниш потреби знедолених, тоді засяє вранішньою зіркою твоє світло, і морок засяє, мов полуденне сонце» (Ісаї 58:10, UMT)

Люди, які живуть неподалік лінії військового розмежування, вимушені переселенці та люди у складних життєвих обставинах вже давно знають смак хліба від «Операції Благословення». З початку військових дій наша організація за підтримки закордонних благодійників регулярно закуповує свіжий хліб та розповсюджує там, де він потрібен найбільше. 

Останні місяці за підтримки голландської компанії ORA свіжий хліб також доставляють на Полтавщині – вимушеним переселенцям, малозабезпеченим та знедоленим війною українцям. У розповсюджені беруть участь місцеві церкви – і разом з хлібом «земним» люди отримують зміцнення серця, щиру молитву та можливість поспілкуватися з віруючими людьми. 

Яку цінність насправді має кожна хлібина – розповідають самі отримувачі допомоги. 

У маленькій хатині у Пирятині живуть двоє: Лідія Михайлівна та її дорослий син Олег. Для них кожен день повний тривоги та боротьби – як з фізичним болем, так і зі злигоднями. 

У Олега по-справжньому сталевий характер, але замість ноги – протез. На двох з мамою їх «бюджет виживання» – його пенсія по інвалідності, це близько 3 тисяч гривень. Це кошти, на які вони вдвох і лікуються, і харчуються, і живуть.

Вони не звикли щось для себе просити. Тримають господарство, мають курей і мовчки долають день за днем. Однак кожне підвищення цін ще швидше зʼїдає їх невеликі ресурси. Проста хлібина стає недосяжною розкішшю.

«Олег у мене сильний, але має протез, йому важко... Поки ми живі, на долю нарікати – це гріх. Та фінансово стало просто нестерпно. Ціни тиснуть так, що дихати нічим…

Я щовечора дякую Богу за ваш хліб та добрих людей, які про нас не забули.

Дякую, що в цей страшний час ORA й "Операції Благословення" підставлять нам плече. Слава Богу, що є серця, які ще вміють піклуватися про інших!» – каже Лідія Михайлівна. 

В домі Антоніни Іванівни колись лунав сміх і пахло пирогами, та зараз він зустрічає чорними провалами вікон й запахом горілого дерева. Після нещасного випадку половина будинку перетворилася на згарище. Дах вигорів вщент, і немолода жінка залишилася беззахисною перед негодою та холодом. 

Поки її син та онук боронять Батьківщину на передовій, Антоніна Іванівна веде особистий тихий бій на виживання. Вона ледь ходить, але попри усе, відвідує місцеву церкву. Там не тільки отримує духовну підтримку, а й безоплатний буханець хліба. Це той єдиний банкет, який вона може собі дозволити в часи великої біди. Бо усе інше, що може зекономити з мізерної пенсії, витрачає на ремонт своєї зраненої оселі.

«Я дивлюся на ці обвуглені стіни та серце розривається... Допомогти нікому, всі мої чоловіки на фронті. Живу з онукою та маленькою правнучкою, і найбільший мій страх побачити, як вони голодують. Сама я можу не поїсти, звикла економити на кожній крихті, аби назбирати на будматеріали, щоб дитині взимку не капало на голову.

Коли сил зовсім немає – йду до церкви. Там, серед пісень і молитов, моя понівечена душа на мить зцілюється. А коли волонтери з церкви дають мені цей теплий хліб я плачу. Бо хліб – це Боже благословення, яке дає сили дожити до завтрашнього ранку. Дякую Operation Blessing і ORA, що не дали зголодніти та зневіритись у цій нужді».

Людмила Василівна живе у маленькому віддаленому селі на Полтавщині. Її життя двічі розколювалося на «до» та «після». Перший раз – коли прийшла «велика війна». Другий – коли страшна аварія прикувала її до ліжка на безкраїх 365 днів. Цілий рік самотності, болю, виснаження та гіркоти. Цілий рік нерівної боротьби за кожен світанок, у якій підтримував лише чоловік. Цілий рік, коли весь її світ був обмежений стінами однієї кімнати…

Їхніх мізерних пенсій вистачало лиш на те, щоб у хаті горів газ і було світло. На все інше – навіть найпростішу їжу – майже нічого не залишалося.

«Якби не цей хліб, який нам привозили волонтери, я не знаю, чи вистачило б у мене сил просто дихати. Ми з чоловіком бережемо кожну скоринку. Однієї хлібини нам вистачає рівно на два дні... ми ділимо її так обережно, наче це найдорожчий скарб у світі».

Хліб, який привозять християни, став причиною ще одних добрих змін – привів її до церкви. Людмила Василівна почала вставати на ноги не так давно, але вже може сама відвідувати зібрання. Вона ходить в церкву по хліб – земний та небесний. Адже окрім запашного буханця отримує там і духовну підтримку.

«В нашому далекому селі дуже легко відчути себе забутим Богом і людьми, але коли привозять хліб я тремчу від вдячності. Ми молимося за кожну людину з організацій ORA та Operation blessing, за мир у ваших країнах і дякуємо за те, що в нас є що покласти на стіл», – каже вона.

З кожним кроком вона все краще відчуває опору під ногами, з кожним візитом до церкви – все глибше наповнюється вірою її спрагле серце. Як фізичний хліб зміцнює її тіло, так і Слово Боже – хліб небесний – зміцнює її дух. Дякуємо кожному, хто допоміг зробити це!

Наталія Володимирівна щодня бачить на власні очі як виживають в злиднях та небезпеках війни люди похилого віку. Як соціальний працівник вона відвідує забутих і самотніх. З продуктами й добрим словом приходить до тих, чий світ стиснувся до розмірів ліжка у порожній квартирі.

У якомусь сенсі вона також волонтер хлібного проєкту «Операції Благословення», бо завжди приносить запашний хліб від благодійників людям, які не можуть самі вийти за двері своєї оселі. Для багатьох з них тепло людської небайдужості та буханка свіжого хліба – останній місточок цивілізації та милосердних людей. 

«Коли в небі чую гуркіт шахедів, я просто пришвидшую крок. Бо знаю: вони чекають. Старенькі кажуть, що цей хліб має неймовірний смак життя. Вони передають вам, ORA і “Операція Благословення”, низький уклін. Догляд за немічними це мій особистий фронт. 

Дякую вам від імені кожного, хто прикутий до ліжка і вже не мав надії, але здобув її коли ви започаткували хлібний проєкт на Полтавщині».

Дякуємо усім партнерам, волонтерам, і особливо компанії ORA за можливість роздавати свіжий хліб. Дякуємо за можливість засвідчити нужденним людям про любов Божу і Господню небайдужість до наших життів. Для багатьох з них хліб стає великим підбадьоренням та укріпленням у розумінні, що попри жорстоку війну, горе і хвороби, вони не самі, і про них дбають!

Ви можете долучитися до цієї або інших гуманітарних ініціатив «Операції Благословення».

Перейдіть за посиланням, щоб зробити фінансову пожертву.
Щиро дякуємо!