Назад, до дому – немає вороття…

«(Господи) Ти все бачиш, бо спостерігаєш злочинство та утиск, щоб віддати Своєю рукою! На Тебе слабий опирається, Ти сироті помічник» (Псалми 10:14).

Коли почалась повномасштабна війна, мама сказала: «Ми їдемо до бабусі – усього на пару тижнів». Ліза не взяла з собою нічого – залишила в кімнаті й улюблену ляльку, й шкільний щоденник… Тоді ніхто не знав, що Херсон перетвориться на спогади про минуле та існуватиме лише у памʼяті – разом з першими друзями дитинства та кімнатою з малюнками на стінах. 

Війна позбавила Лізу звичного життя та безтурботного дитинства. Замість ігор прийшли тривожні новини. Замість свят — дорога до невідомості. Але дівчина обирає не смуток, а силу. Не відчай, а служіння. Хоч вона сама ще дитина, але вже стала опорою багатьом з її оточення. 

У місці, де вона оселилася після евакуації, дівчина займається танцями та баскетболом, але також радо допомагає у Клубі «Суперкниги». З великим натхненням дбає про малюків і підтримує тих, кому зараз важко. І коли старші люди втомлюються, вона продовжує – з вірою, з усмішкою, з неймовірною внутрішньою стійкістю.

«Я вже маю мрію, зовсім не дитячу – хочу стати оператором військового дрона, вступити до ліцею, носити форму. Не для того, щоб воювати, а щоб захищати Україну. Щоб одного разу ніхто з дітей більше не чув слів: “Ти не повернешся додому”», – розповідає Ліза.

Ліза також взяла участь у святкових заходах, що були організовані «Суперкнигою» за підтримки «Операції Благословення». Як і всі інші гості свята, вона отримала солодкий подарунок, але найбільше дякувала не за цукерки, а за підтримку і те, що вона не забута. Що «Суперкнига» та «Операція Благословення» памʼятають таких, як вона – дітей, які швидко стали дорослими. 

Дякуємо співробітникам та волонтерам «Суперкниги» та «Операції благословення» за організацію Пасхальних свят в різних куточках України. Дякуємо партнерам за вірну підтримку! 

Перейдіть за цим посиланням, якщо бажаєте підтримати «Операцію Благословення»!