Підтримка ВПО: продукти для сміливих херсонців
Марія Михайлівна була серед тисяч інших херсонців, які щодня приходили на площу Свободи протестувати проти російської окупації.
Практично вся територія Херсонської області була окупована у перші дні великої війни. Росіяни жорстоко намагалися встановити окупаційні адміністрації за допомогою утисків, залякувань і тортур, однак попри це все місцеві жителі найбільших міст області щодня приходили на мирні демонстрації, щоб довести своє прагнення жити у складі України. Кожен день на головній площі Херсона сміливі протестувальники збиралися на під синьо-жовтим прапором. Опір тривав аж до того часу, коли у листопаді ЗСУ звільнили від окупації правобережну частину Херсонської області разом з обласним центром.
«Коли почалася війна, ми з чоловіком були на роботі, – згадує Марія Михайлівна. – Нам зателефонували, що Антонівським мостом йдуть колони російської техніки, ми одразу не повірили. Та коли 3 березня вони зайшли у місто, почалася жахлива стрілянина з Чорнобаївки по Херсону. Від бомбардувань ми ховалися у лікарні на роботі. Потім уже остаточно переселилися у бомбосховище лікарні. Транспорт не ходив, автобусів не було, але із війною потреба у медичних послугах лише додалася...
5 березня ми вперше вийшли на мітинг. Потім просто з лікарні щодня ходили на херсонські мітинги, щоб повалити російську владу… Якби ж ми тоді знали, що наші дії зламають росіян, й вони врешті решт покинуть Херсон!
Коли головний лікар відмовився співпрацювати зі зрадником колаборантом, росіяни поставили іншого, а ми написали заяву про звільнення без збереження заробітної плати. За цією заявою ми й досі і вважаємося звільненими.
Але скоро росіяни почали ходити по квартирах і вночі забирати з ліжка тих, хто виходив на антиросійські мітинги. Ми жили біля їхнього штабу, й танки БТР гриміли у нас під вікнами. Скільки разів ми чули, як виламували двері сусідам та в тамбурі! Лежиш і думаєш: «Ну, це вже напевно прийшли по мене». У якийсь момент ми дізналися, що почали розшукувати й нас. Було страшно, бо я активістка і Євромайдану, і херсонських мітингів. Тому 15 серпня ми виїхали, потім 5 днів добиралися через луги та поля…
Коли ми разом із чоловіком, сином, невісткою та онукою дісталися Львова, у мене від душі відлягло: тепер вся моя сім'я в безпеці.
Зараз ми живемо за рахунок пенсії та допомоги від держави. Зізнаюсь, нашого бюджету недостатньо, і я від всієї нашої великої родини дуже дякую за продуктові пакети! Для нас це дуже важливо! Дуже цінною є можливість знати, що є куди подзвонити та попросити їжі. Бог нехай дасть вам сили і багатства, щоб ви й далі могли допомагати!»
Разом з «Операцією благословіння» ми продовжуємо всебічно підтримувати людей, які із-за війни потрапили у важкі обставини. Та з вашою допомогою ми зможемо ще більше!
Натисніть на посилання, щоб перерахувати добровільну пожертву! Наша єдність у благодійності дозволить багатьом сміливим українським патріотам почати нове життя у безпеці та ситості.
