Вона втратила все… але її підтримали добрі люди та віра в Бога!

69-річна Валентина Олексіївна два роки тому стала вимушеною переселенкою. Якби вона мала хоч один шанс не їхати з рідного села – радо б залишилась, але Марʼїнська громада, до якої належало село, опинилася в епіцентрі війни. Замість тихого життя у затишному домі на долю жінки випав вимушений шлях у невідомість та зупинка у гуртожитку на Хмельниччині, де по суті на неї ніхто не чекав.

Як і багато мешканців українського сходу, Валентина Олексіївна мріла про мир для рідного дому. Проте лінія військового протистояння наближалася усе ближче... 
У вимушеній розлуці з рідним домом жінка ридала в подушку, намагаючись знайти можливість повернутися. Малювала в уяві, як зайде до рідного дворика, погляне на квіти та зірве соковиту грушу… Натомість одного жахливого дня почула в новинах, що росіяни захопили Мар'їнку, і тепер просто там, де стоїть її дім, проходить лінія фронту.

«У нашому селі зараз немає жодного вцілілого будинку, а я навіть не знаю, що саме трапилось з моїм домом – він обкрадений, розвалений чи згорів, – бідкається жінка. Я маю цукровий діабет і ледве зводжу кінці з кінцями. Моїх мізерних коштів ледь вистачає, щоб сплатити за оренду цієї кімнати та купити найнеобхідніші ліки. Про покупку продуктів, що входять до повноцінного продуктового кошика, взагалі не може бути й мови, хоча вдома я працювала на ковбасному заводі й ніколи не потребувала грошей та їжі.

…В один із моїх темних днів вже не було сил це все терпіти і я мала велику потребу в продуктах, мене буквально захлиснув розпач. Але саме в цей момент мені зателефонували з церкви та запросили прийти отримати продукти від «Операції благословення»! Звичайно ж, я прийшла. Тут не до гордості – ходжу за продуктами, бо шукаю нагоди роздобути їжі.

Я прийшла до церкви по пакет з продуктами, і мене зустріли привітні люди. Вручили продуктовий набір і я почула проповідь про живого Бога, про те, що Він не залишає нас навіть у таких ситуаціях, і тільки в Ньому можна знайти втіху і надію.

Так я почала регулярно відвідувати храм, покаялася, прийняла Христа як особистого Спасителя і уклала завіт із Богом через святе водне хрещення. Після цього у моє життя прийшла надія, хоч я і досі далеко від дому. Я навчилася радіти тому, що маю, знайшла хобі, посадила квіти і радію своєму квітнику та життю в Бозі. 

А все почалося з того, що я отримала набір продуктів від “Операції благословення”! Я втратила все, але потім знайшла віру в Бога!» – не перестає дякувати Валентина Олексіївна. 

За загальновідомою статистикою, за два роки війни близько 20 мільйонів людей були змушені залишити місце проживання, й більшості з них немає, куди повертатися.
Багато з них зневірилися й проходять найтемніші гіркі часи у своєму житті. 

Важко підібрати слова, що втішать людину, яка втратила усе. Але можна стати для неї підтримкою у її щоденних потребах. Щиро дякуємо людям доброї волі, які допомагають вимушеним переселенцям віднайти надію. Дякуємо «Операції благословення» за регулярні постачання продуктів! Дякуємо усім партнерам цього благодійного проєкту за фінансове забезпечення! 

Будь ласка, продовжуйте підтримувати переселенців разом з «Операцією благословення».
Цим людям нема, на кого покластися!