«Я боялася, що моя дитина помре з голоду…»
«Як когось його ненька втішає, так вас Я потішу (каже Господь)» (Ісая 66:13).
24-річна Ірина – вимушена переселенка із Каховського району Херсонської області. В її думках назавжди залишиться спогад про ранок, що змінив їх життя.
«О 3:45 ми прокинулися від моторошних гучних вибухів. Небо було червоне – як у пеклі. Вогонь здіймався над будинками, усе навколо затягнув дим. Вже дуже скоро – лічені хвилини – нашою вулицею пішли жахливі танки з літерами Z» – розповідає вона.
На той момент Ірина була молодою матусею, і переживала не за себе – скрутилася у кутку, притискаючи до грудей немовля. Тремтіла від страху і благала Бога, щоб вони з донькою залишилися живими, і не бачила нічого, на що можна було покластися. Не було, звідки чекати на допомогу. Тільки страх, паніка, сирени та пульсуючий біль в голові: що робити? Як вижити?
«Найбільшим жахом для мене було навіть не те, що наш район бомбардували. Найстрашніше – усвідомлення, що моя дитина може померти з голоду. Я годувала доньку грудьми, але на той час їй вже було недостатньо молока – потрібна була суміш. А магазини стояли порожні... Усі полиці ПОРОЖНІ. Це вводило в розпач. Мене це просто розривало зсередини», – згадує Ірина.
Зрештою, їм вдалося вирватися… Вона навіть не може пояснити, яким дивом. На жаль, батьки Ірини досі залишаються в окупації.
«Я вдячна Богу, що зараз ми з дочкою живемо на вільній частині України, – каже вона. – Дуже чітко пам'ятаю момент, коли ми ступили на вільну землю. Я не стримувала сліз – це було щось більше, ніж просто радість. Полегшення. Розуміння, що ми – живі. Ми – врятувалися!»
Як і переважна більшість вимушених переселенців, Ірина потребує підтримки на новому місці життя. Вона досі у відпустці по догляду за дитиною, і їй важко знайти роботу. Продукти від «Операції Благословення» допомагають цій сімʼї, як і багатьом іншим, проходити складний шлях адаптації.
«Ми із донькою живемо дуже скромно. Саме тому я щиро дякую організації “Операція Благословення (Operation Blessing) зі США, а також усім добрим людям, які не забувають про нас, – каже Ірина. – Ми отримали великий безоплатний набір продуктів. І повірте – це не просто пакунок із їжею. Це – наш шанс на виживання! Якби не ця допомога, нам було б надзвичайно важко. А так ми щодня маємо їжу! Дякую, що не проходите повз нас. Дякую, що допомагаєте нам вистояти!
Я ніколи не забуду, як почалася ця страшна війна… Але я й ніколи не забуду добрих людей, які не залишили нас у біді.
Вірю усім серцем: якщо в іншому кінці світу є люди, які незнайомим українським мамам з маленькими дітьми дарують шанс на життя – все ж таки буде перемога добра. Вірю! Дякую!»
Допоможіть нам робити більше добрих справ! Внесіть добровільну фінансову пожертву на підтримку гуманітарних проєктів CBN Emmanuil та «Операції Благословення»!
Дізнайтесь, як зробити свій внесок, натиснувши на це посилання!
