Земля дає плоди – попри смерть, що приносить війна
«І поки земля існуватиме, на ній завжди буде час сівби і жнив, завжди існуватиме холод і спека, літо і зима, день і ніч» (Буття 8:22).
Понад 11 років Україна безперервно потерпає від російських воєнних злочинів, що торкаються і багатих, і бідних, як дітей, так і старих… День за днем усе більше постраждалих, знедолених, осиротілих… Відтак усе важливішою стає гуманітарна підтримка цивільного населення.
З самого початку війни, що розгорнулася у східних областях України, «Операція Благословення» через низку гуманітарних проєктів допомагає вимушеним переселенцям та людям у важких життєвих обставинах. Один із них – особливий. «Операція Благословення» розповсюджує якісне насіння овочів та зелені, що з року в рік як гуманітарну допомогу надає голландська організація ORA.
За кілька років до повномасштабного вторгнення такі набори насіння почали отримувати жителі східних областей України, які попри хаос та небезпеку вирішили залишатися на своїй землі. Можливість засівати городи для них було свідченням, що життя триває, а їх віра у майбутнє має сенс. Бо «якщо є посівна, значить є і життя».
Зараз Красногорівка Донецької області це місто-привід, однак до повномасштабного російського вторгнення тут налічувалося близько 15 тисяч жителів. Бабуся Марія з дідусем Миколою також жили тут. Скромні, добрі, працьовиті, натруджені працею на землі... Щороку чекали посилку з насінням від ORA з таким само захватом, як діти чекають Різдва. Та й насіння у них не залежувалося без діла – волонтери, які час від часу приїжджали дізнатися, чи все гаразд, постійно знаходили дідуся на одному й тому ж місці – на городі. То цибулю прополює, то томати збирає, то огірки чи кабачки складає до кошика… Завжди усміхнений, радо зустрічає гостей: «Ось, спробуйте наш томатний сік! Це з того насіння, що ви нам подарували!»
Коли у 2019 році у східних областях бої стали менш інтенсивними, старенькі з великою надією сподівалися на остаточне припинення вогню. Мріяли побачити, як земля відновлюється від обстрілів, а онуки більш не дивляться з жахом на небо, виглядаючи небезпеку.
Та, на жаль, після затишшя, війна показала своє по-справжньому безжальне обличчя у 2022. По їх місту стріляли не лише артилерією, а й далекобійними ракетами, прилітали дрони. Сховатися було ніде – ані за стіною, ані у підвалі.
Стареньким треба було виїжджати, але вони вагалися до останнього. Як можна покинути дім, де кожна цеглина вкладена своїми руками? Як можна залишити землю, де кожен кущик дбайливо доглядався день за днем? Як відірватися від землі, де в кожній грудочці часточка твоєї душі?..
«А хто за городом подивиться? Хто землю зоре?» – говорили вони у відповідь.
Красногорівку накривав обстріл за обстрілом, а дідусь був там, де й завжди – на городі. Того дня він готував землю до нового сезону. Розпушуючи грудочки, планував, де висадить помідори, а де цибулю та кабачки... Але не встиг. Отримав поранення, що були несумісні з життям. Загинув. Просто на своєму городі пригорнувся до землі, яку беріг і доглядав довше, ніж сам себе памʼятав...
Бабуся Марія залишилася сама. У страху й безвиході вона довго не наважувалася покинути дім, але життя під окупацією було нестерпним. Одного дня вона звʼязала речі у вузлик та вирушила пішки до найближчого міста. Донецька… Тільки Бог знає, як їй далися ті кілометри розбитої дороги і наскільки жахливими були наступні місяці, що вона провела в окупованому місті. Холод, туга за померлим чоловіком, страх, хвороби, самотність, оточення ворогів… У ситуаціях, у які вона потрапляла, здається, вижити було неможливо… Але Господь її зберіг.
За той недовгий час вона неприродно схудла й осунулась. За кілька місяців постаріла ніби на десяток років. І весь той час, що здавався вічністю, її донька Лариса шукала маму. Оголосила в розшук. І трапилось диво: вона її знайшла! І хоча з окупації вибратися було практично неможливо, та трапилося ще одне диво – через тисячі кілометрів, страх і невідомість, Фінляндію та табори донька віддалено витягнула матір на свободу.
Бабуся Марія зараз знову в Україні. Оселилися у Дніпропетровській області разом із донькою та її родиною. У них зовсім інше життя, ніж колись, але зараз вони разом, і вони досі живі!
Навесні Лариса знову отримала насіння від ORA. Посадила перці, помідори, огірки... Літо було сухим, але врожай був щедрим. Плоди, що виросли з голландського насіння, годували їх усе літо й осінь, стали заготовками на зиму, пригощали нужденних… І постійно нагадували про дідуся Миколу та його любов до землі.
Восени команда «Операція благословення» приїхала до цієї сімʼї передати продуктову допомогу та провести плановий моніторинг цього проєкту. Волонтерка раніше була знайома з бабусею Марією, але тут зніяковіла, не впізнавши її. Бо побачила не завжди усміхнену Марію, яку памʼятала, а виснажену посивілу жінку з глибокими очима, повними болю…
«Я втратила на війні найкращого в світі, найдобрішого тата, а моя мама пережила втрату чоловіка, окупацію і жахливі випробування під час спроб вирватися з-під обстрілів. Мамочка вижила, хоча шансів не було зовсім, – розповідає її донька Лариса. – Я мала взяти себе в руки, стати головою сім’ї для всіх нас, турбуватися про її безпеку та повноцінне харчування...»
Лариса з гордістю показує соковиті овочі, зібрані з городу біля дому. Для неї земля – як сімейна святиня, що береже памʼять про щасливе родинне минуле й надає сил сподіватися на краще.
«Я дуже вдячна організації ORA за безкоштовне насіння, яке ви щороку передаєте для нашої родини. Насіння дуже якісне, мій тато Микола його завжди дуже чекав і любив, а тепер чекаємо ми з мамою. Завдяки вам, Господу Богу та невтомній праці, кожного сезону ми маємо свіжу їжу. А цього року навіть попри посуху вдалося виростити розкішний перець, помідори, баклажани, буряк і багато чого іншого. Я зробила заготовки на зиму, і тепер із голоду точно не помремо!
Ми пережили страшні випробування через війну. Ми думали, що після такого неможливо вижити й рухатись далі. Але ваша допомога й підтримка продуктами та насінням не дають нам здатися.
Якщо ви допомагаєте нам вижити, то чому ми маємо опускати руки? Ваша підтримка дуже тримає нас, і морально також…»
Українська земля продовжує годувати – попри смерті та безнадію, що приносить війна. «Операція Благословення» разом з ORA вірно продовжує допомагати знедоленим українцям. Ви також можете це робити разом з нами!
Перерахувати добровільний даток на підтримку «Операції Благословення» можна тут.
Щиро дякуємо!
